У сучасному світі кожна людина має можливість безперешкодно подолати межі кордонів держави і опинптися де завгодно. Тому володіти лише однією мовою – недостатньо, і вже з дитячого віку малюки опановують англійську, німецьку,китайську.
Мовлення є індикатором інтелектуального розвитку дитини, яка хоче поділитися радісним враженням, за допомогою слів і фраз налагодити контакти з однолітками та дорослими, здійснити бажання і задовільнити потреби.
Розвиток мовлення у старших дошкільнят виявляється у тому, що розширюється словниковий запас і ускладнюється граматична будова, вдосконалюється рівень розуміння. Дитина не просто активно опановує мовлення— вона творчо освоює мовленнєву дійсність. Вона правильно вловлює значення «дорослих» слів, хоча застосовує їх іноді у своєрідний спосіб, придумує власні слова-назви. Але загальновідомо, що поза соціальним середовищем дитина розвиватися не може.Існують періоди найбільшої чутливості до певних впливів, і такий період для розвитку мовлення — від одного року до трьох.
Існуюче двомовне середовище в нашому суспільстві може позначитися на мовленні дитини як позитивно, так і негативно. Якщо дорослі, які оточують дитину, розмовляють правильно і чисто, дитина автоматично успадкує правильне мовлення. Якщо ж мовлення дорослих спотворене, перевантажене некоректними формами висловлювань, жаргонами, – відповідним буде і результат. Адже мозок дитини, її центральна нервова система, органи чуття, артикуляційний апарат сформовані таким чином, що дитина з народження здатна засвоювати кілька мов одночасно. Однак двомовність також може стати однією з причин виникнення порушень мовлення.
Вченими доведено, що у дітей із двомовних родин запас словесних понять у дошкільному віці дещо нижчий за дітей, які зростають у одномовних родинах. Проте не можна вважати, що діти із двомовних родин запізнюються в психічному розвитку. Як правило, дитина знаходить якийсь вихід сама: вона або приймає одну мову як рідну, а другу — як допоміжну, необхідну для розуміння того члена родини, хто розмовляє тільки нею, або ж володіє обома мовами однаково добре і використовує їх у відповідних ситуаціях (приміром, граючись із дітьми, розмовляє однією мовою, а вдома — іншою).
Починаючи з дошкільного віку, батьки здебільшого прагнуть вчити дитину іноземної мови.
Ось тут і виникає проблема: чи має сенс вивчення декількох мов?
Навчання іноземної мови передбачає сформованість фонематичного слуху та сприймання. Тому якщо у дитини є певні порушення, зумовлені недостатньою зрілістю фонематичних процесів, з вивчення іноземної мови варто трохи зачекати.
Також не варто розпочинати навчання іноземної мови, якщо дитина ще не опанувала звуки рідної мови. Інакше в дитини може виникнути «плутанина» з артикуляцією певних звуків, змішування у вимові звуків різних мов, що негативно позначиться на розвиток мовлення загалом та формування звуковимови зокрема.
При вивченні інших мов, необхідно створити певною мірою штучне середовище для вивчення іноземної мови: щодня приділяти кілька годин для того, щоб уся родина розмовляла тільки іноземною мовою. У такий спосіб дитина навчиться слухати іноземну мову, запам’ятає певні вирази і назви, здобуде гарну практику, опанує інтонації — згодом усе це стане їй у пригоді.
Добре також підключати різні канали сприйняття дитиною інформації: не тільки слуховий, але й зоровий і руховий, тобто показувати дитині картинки та називати слова разом із нею, відтворювати рухи досліджуваного об’єкта.
Фахівці рекомендують також увесь матеріал запам’ятовувати в ігровій формі. Зрозуміло, що в дошкільному віці формується тільки словник іноземної мови, але не граматична будова речень.
Отже, вивчення понад двох мов вчені допускають, за умови правильної організації навчання: обов’язково враховувати вікові особливості дитини, її бажання і в жодному разі не перевтомлювати її.