Підготуйтеся до переходу в сховище. Коли збираєтеся з дитиною в сховище, поясніть, що кожен казковий персонаж проходить випробовування на сміливість та витривалість. Пригадайте казки, які читали дитині, та разом пригадайте, із якими випробуваннями стикалися казкові персонажі. Так ви зможете допомогти дитині зрозуміти, що ситуація, у якій ви опинилися — не унікальна, а отже запустите механізми адаптації.
Допоможіть адаптуватися до нового простору. У сховищах холодно або жарко, тісно, темно й лячно. Щоб заспокоїти дитину й зменшити вплив депривації від замкнутого простору, пограйте в гру. Запропонуйте дитині включити уяву: «Вигадаймо щось кольорове, дивне, із вухами тощо».
Створіть відчуття безпеки. Коли лунають вибухи та постріли, але ви перебуваєте в безпечному місці, можете разом із дитиною уявляти великі крила ангелів, що охороняють наших солдатів та допомагають їм захищати нас.
Малюйте малюнки захисникам. Коли дитина запитує, що вона може зробити, щоб допомогти, малюйте з нею малюнки зі словами підтримки нашим захисникам та викладайте їх у соціальні мережі. Так дитина побачить і відчує, що вона теж робить щось важливе.
Займайтеся тим, що допомагає відволікатися. Грайте в рухливі ігри, робіть дихальні вправи, читайте, співайте як дитячі пісні, так і колискові. Тренуйте мілку моторику — плетіть ляльки-мотанки, складайте з паперу літачки й кораблики тощо. Усе це допоможе стабілізувати психіку дитини, що дезорганізована через війну.
Пам’ятка для батьків
Ми всі знаємо, що робити у випадку оголошення повітряної тривоги. У кожного з нас зібрана базова валізка (наплічник, сумка), яку ми беремо із собою переміщуючись в укриття.
Турбота про емоційний та моральний стан дітей – одне із основних завдань батьків.
- Мінімізуйте перегляд новин з дитиною. В ідеалі, уникайте їх перегляду при дитині.
- Говоріть з дитиною багато, постійно. Це прекрасний інструмент, який можна взяти із собою в укриття. Намагайтеся бути максимально чесними та озвучуйте лише правдиві факти або те, в чому дійсно впевнені і у що вірите самі.
- Діти потребують тактильності, іншими словами, намагайтеся обіймати їх якомога частіше.
Для молодших дітей гарно спрацьовують пальчикові ігри. Можна спробувати створити максимальне відчуття безпеки: обійміть дитину, ритмічними, проте не динамічними погойдуваннями рухайтеся вправо-вліво або вперед-назад, можна паралельно з цим погладжувати дитину або намугикувати якусь мелодію.
І не важливо скільки вашій дитині років: 4 чи 12…
- Не соромтеся говорити зі своєю дитиною про власні почуття та емоції.
Ви живі! У Вас емоції! Ви вчите дитину тому, що проявляти їх – це нормально.
- Прислухайтеся до дітей. Найчастіше, вони транслюють те, що переживають і відчувають мимовільно. Інколи, самі не розуміючи, що з ними відбувається.
Дуже гарно спрацьовує повторення за дитиною її ж твердження. Наприклад: «Ти злишся на…Так?», «Ти боїшся, що…»і т. д.
- Спостерігайте за грою дитини. Саме в грі дитина проживає те, що свідомо прожити не в змозі.
Гра може допомогти зрозуміти те, що дитина не зможе проговорити.
- Не втомлюйтеся повторювати дитині, що Ви поруч, що Ви її захищаєте, турбуєтеся про неї, що вона не самотня. Намагайтеся бути в зоні постійного доступу: фізично, по телефону, по відеозв’язку ( у випадку, коли доводиться бути окремо).
- Дозвольте дитині брати із собою важливу річ або іграшку. Це створить додаткове відчуття безпеки. Якщо десь забувши лишатиме – нагадайте про неї. Якщо загубить – дозвольте посумувати, а, за потреби, запропонуйте обрати іншу для турботи.
- Не ігноруйте можливості створити символічні ритуали перед сном. Це може бути, наприклад, розмова на нейтральні або спільні теми, або обійми із старшими дітьми. З молодшими дітьми може бути читання або складання казок, обійми та погладжування.
- Дозволяйте дітям знімати напругу в конструктивний спосіб. Це можуть бути найрізноманітніші ігри та техніки:
– можна рвати або зминати папір;
– гра в «паперові» сніжки;
– можна «боксувати» м’яку подушку;
– запропонуйте крик без крику: просимо дитину спробувати закричати, але без голосу (гучності);
– «стаканчик крику» або «мішечок крику»: можна кричати, але лише направивши цей крик в мішечок або стаканчик;
– ігри з водою та піском тощо.
- Коли з’явиться така нагода, дайте дитині пострибати. Або ще краще, пострибайте разом із нею. Ці прості рухи знімають нервову напругу, допомагають дітям упоратися із стресом. Після зарядки дитині легше буде пристосуватися до незвичайної обстановки та прийняти нові правила поведінки.
Пам’ятайте: спершу киснева маска собі, потім – тим хто поруч!