Про внесення змін до Порядку організації інклюзивного навчання у закладах дошкільної освіти
Кабінет Міністрів України постановляє:
| ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2019 р. № 530 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2025 р. № 1036) |
ПОРЯДОК
організації інклюзивного навчання у закладах дошкільної освіти
1. Цей Порядок визначає організацію інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами в закладах дошкільної освіти.
Дія цього Порядку щодо закладів дошкільної освіти поширюється також на дошкільні підрозділи інших юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, які провадять освітню діяльність у сфері дошкільної освіти.
Дія цього Порядку не поширюється на спеціальні групи, утворені суб’єктами освітньої діяльності, а також на суб’єкти освітньої діяльності, що функціонують за типом організації освітньої діяльності “спеціальний дитячий садок”, крім інклюзивних груп, утворених зазначеними суб’єктами освітньої діяльності.
Положення цього Порядку, що стосуються керівника закладу дошкільної освіти, поширюються також на керівників інших юридичних осіб, що мають дошкільний підрозділ, чи керівників дошкільних підрозділів, які мають делеговані засновником або керівником юридичної особи повноваження, а також на фізичних осіб – підприємців, які провадять освітню діяльність у сфері дошкільної освіти, або осіб, найнятих фізичними особами – підприємцями для виконання обов’язків керівника.
Положення цього Порядку щодо засновника закладу дошкільної освіти поширюються також на інших засновників відповідного закладу дошкільної освіти (за наявності), засновників інших юридичних осіб, що мають дошкільний підрозділ, уповноважений засновником (засновниками) орган (особу), фізичних осіб – підприємців, які провадять освітню діяльність у сфері дошкільної освіти.
У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:
рівні підтримки – обсяг тимчасової або постійної підтримки в освітньому процесі дітей, які цього потребують, відповідно до їх індивідуальних потреб;
ресурсна кімната (ресурсний осередок) – кімната (частина кімнати), що має відповідний розподіл функціональних зон, призначена для розвитку дітей, зокрема з особливими освітніми потребами, гармонізації їх психоемоційного стану та психологічного розвантаження, надання (проведення) індивідуальних та/або групових психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг (занять).
Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України “Про освіту”, “Про дошкільну освіту” та інших нормативно-правових актах у сфері освіти.
2. Зарахування дітей з особливими освітніми потребами до закладу дошкільної освіти, переведення та відрахування здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
У період воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду), запроваджених у порядку, визначеному законодавством, для організації інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами (зокрема з числа тих, що вимушені були змінити адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) внаслідок збройної агресії Російської Федерації) до закладу дошкільної освіти батьки (один з батьків) або інші законні представники (один із законних представників) подають особисто, поштою або через визначену засновником закладу дошкільної освіти електронну комунікаційну систему копії документа, що посвідчує особу (в разі наявності) та висновку інклюзивно-ресурсного центру про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини (далі – висновок).
Керівник закладу дошкільної освіти на підставі заяви одного з батьків або іншого законного представника дитини з особливими освітніми потребами, поданої особисто, поштою або через визначену засновником закладу дошкільної освіти електронно-комунікаційну систему, та висновку приймає рішення про утворення інклюзивної групи. Інклюзивна група утворюється в обов’язковому порядку за наявності однієї такої заяви.
3. Засновник закладу дошкільної освіти за умови утворення інклюзивної групи має забезпечити в установленому законодавством порядку:
приведення території, будівель та приміщень у відповідність із вимогами державних будівельних норм щодо закладів дошкільної освіти та інклюзивності;
створення відповідної матеріально-технічної та навчально-методичної бази, зокрема необхідних навчально-методичних і навчально-наочних посібників, навчально-дидактичного та ігрового обладнання;
утримання відповідного штату працівників та залучення у разі потреби додаткових фахівців, зокрема асистента вихователя інклюзивної групи;
облаштування ресурсної кімнати.
4. В інклюзивних групах кількість дітей з особливими освітніми потребами має становити не більше трьох осіб, зокрема:
не більше одної дитини, яка потребує четвертого чи п’ятого рівня підтримки;
не більше двох дітей, які потребують третього рівня підтримки;
не більше трьох дітей, які потребують другого рівня підтримки.
У період воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду) гранична кількість дітей з особливими освітніми потребами, які потребують четвертого чи п’ятого рівня підтримки, становить не більше двох дітей в одній інклюзивній групі. Для дітей з особливими освітніми потребами, які потребують другого чи третього рівня підтримки, норми граничної кількості, визначені цим Порядком, не застосовуються. Заклад освіти не може відмовити в організації інклюзивного навчання дитини з особливими освітніми потребами та утворенні інклюзивної групи.
5. Здобуття дошкільної освіти дітьми з особливими освітніми потребами здійснюється відповідно до державного стандарту дошкільної освіти за допомогою методів, засобів та у способах і формах, які є для них найбільш зручними та ефективними.
Для дітей, у яких виникають труднощі під час освітнього процесу та які потребують постійної чи тимчасової підтримки, керівник закладу дошкільної освіти на підставі заяви одного з батьків або іншого законного представника дитини приймає рішення про надання підтримки першого рівня.
У разі відсутності висновку для надання підтримки першого рівня:
керівник закладу дошкільної освіти на підставі заяви одного з батьків або іншого законного представника дитини створює команду психолого-педагогічного супроводу;
команда психолого-педагогічного супроводу проводить оцінку освітніх потреб дитини;
за результатами проведеної оцінки команда психолого-педагогічного супроводу приймає рішення, яке фіксується у протоколі, про надання дитині підтримки першого рівня або про відсутність підстав для її надання, або рекомендує батькам або іншим законним представникам звернутися до інклюзивно-ресурсного центру з метою проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини.
Припинення надання підтримки першого рівня здійснюється на підставі рішення команди психолого-педагогічного супроводу та/або письмової заяви одного з батьків або іншого законного представника дитини, поданої особисто або поштою.
З метою забезпечення індивідуалізації освітнього процесу для дітей з особливими освітніми потребами, які потребують підтримки першого – п’ятого рівня, відповідно до висновку та індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю (за наявності) складається індивідуальна програма розвитку за формою згідно з додатком 1.
Індивідуальна програма розвитку розробляється командою психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами, склад якої затверджується наказом керівника закладу дошкільної освіти.
Індивідуальна програма розвитку складається на навчальний рік (у разі потреби за рішенням команди психолого-педагогічного супроводу – на літній період), підписується всіма членами команди психолого-педагогічного супроводу, затверджується керівником закладу дошкільної освіти, переглядається не менше двох разів на рік (у разі потреби частіше) з метою її коригування та зберігається в закладі дошкільної освіти не менше ніж три роки, а також обліковується у системі автоматизації роботи інклюзивно-ресурсних центрів. Батьки або інші законні представники дитини за вимогою можуть отримати копію індивідуальної програми розвитку у закладі дошкільної освіти.
У разі відвідування дитиною з інвалідністю реабілітаційної установи індивідуальна програма розвитку узгоджується з індивідуальним планом комплексної реабілітації (абілітації) в такій установі.
Освітній процес для дітей з особливими освітніми потребами у закладі дошкільної освіти організовується з урахуванням висновку, категорії (типу) особливих освітніх потреб, ступеня їх прояву, рівня підтримки, визначеного згідно з додатком 2, та індивідуальної програми розвитку.
Фахівці інклюзивно-ресурсного центру за потребою беруть участь у засіданні команди психолого-педагогічного супроводу, надають консультації з питань організації інклюзивного навчання.
6. Надання психолого-педагогічних послуг та корекційно-розвиткових послуг (допомоги) дітям з особливими освітніми потребами здійснюється відповідно до індивідуальної програми розвитку з урахуванням рекомендацій інклюзивно-ресурсного центру.
Психолого-педагогічні послуги – комплекс заходів з організації освітнього процесу та розвитку дитини з особливими освітніми потребами, що надаються педагогічними працівниками закладу дошкільної освіти та/або додатково залученими фахівцями.
Корекційно-розвиткові послуги (допомога) надаються у формі індивідуальних або групових занять, які проводяться фахівцями із числа педагогічних працівників закладу дошкільної освіти, зокрема вчителями-дефектологами (вчителями-логопедами, вчителями-реабілітологами), посади яких введено до штатного розпису закладу дошкільної освіти, та/або додатково залученими фахівцями.
Тривалість індивідуальних та групових корекційно-розвиткових занять визначається з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку дитини.
Кількість дітей під час групових занять становить від двох до шести з урахуванням їх індивідуальних особливостей розвитку.
Умови оплати праці за проведення (надання) психолого-педагогічних і корекційно-розвиткових занять (послуг) та перелік фахівців, які можуть їх проводити (надавати) в закладах дошкільної освіти, визначено Порядком та умовами надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2017 р. № 88 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 19, ст. 531).
7. У разі утворення інклюзивної групи до штатного розпису закладу дошкільної освіти вводиться посада асистента вихователя, посадові обов’язки якого визначаються його посадовою інструкцією, що затверджується керівником закладу дошкільної освіти відповідно до вимог законодавства.
8. Під час освітнього процесу за необхідності соціально-побутові потреби дитини з особливими освітніми потребами забезпечує асистент дитини. Асистентом дитини з особливими освітніми потребами може бути один з батьків або інший законний представник такої дитини, особа, уповноважена батьками або іншими законними представниками такої дитини (одним з них), або соціальний робітник, що надає соціальну послугу супроводу під час інклюзивного навчання.
Порядок та умови допуску асистента дитини з особливими освітніми потребами до освітнього процесу, вимоги до нього, а також основні правила його перебування в закладі дошкільної освіти та участі в освітньому процесі визначаються Положенням про асистента дитини з особливими освітніми потребами в закладі дошкільної освіти, затвердженим наказом МОН від 20 березня 2025 р. № 474.
9. Фінансування діяльності інклюзивних груп у закладах дошкільної освіти здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів, державної субвенції та інших джерел, не заборонених законодавством, зокрема з урахуванням потреб дитини, визначених в індивідуальній програмі розвитку.
ПОСТАНОВА від 10 квітня 2019 р. № 530 Київ Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у закладах дошкільної освіти
Інклюзивна освіта – перший крок до визнання ціннісної значимості і поваги до особистості кожної дитини, прийняття її індивідуальності й неповторності, забезпечення її подальшого повноцінного та гідного життя в суспільстві. Сучасне громадянське суспільство неможливе без активного залучення всіх своїх членів у різні види діяльності, поваги прав і свобод кожної окремої людини, забезпечення необхідних гарантій безпеки, свободи і рівноправності.
Основними міжнародними організаціями, які формують політику в галузі інклюзивної освіти, є Організація Об’єднаних Націй (ООН) ЮНЕСКО, Організація Економічної Співпраці та Розвитку (OECD). Ратифікувавши міжнародні правові документи, Україна взяла на себе зобов’язання з дотримання загальнолюдських прав, зокрема, щодо здобуття якісної освіти дітьми з особливими освітніми потребами, законодавчо визнала принципи інклюзивної освіти. Основою для запровадження інклюзивної освіти є низка міжнародних та державних нормативно-правових документів:
Всесвітня Декларація прав людини – 1948 р.
Декларація прав дитини – 1959 р.
Декларація про права інвалідів (ООН, 9.12.1975 р.).
Конвенція про права дитини – 1989 р. (ратифікована Постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року).
Всесвітня декларація “Освіта для всіх” – 1990 р.
Стандартні правила ООН щодо забезпечення рівних можливостей для інвалідів – 1993 р.
Саламанкська декларація та Програма дій – 1994 р.
Програма дій щодо освіти осіб з особливими освітніми потребами – 1994 р.
Дакарська Декларація – 2000 р.
Конвенція ООН про права інвалідів 2006 р. ст.24 (ратифікована Постановою Верховної Ради України 16.12.09).
Резолюція 48 сесії ЮНЕСКО “Інклюзивна освіта: шлях у майбутнє”.
Міжнародні документи з прав людини сформували ключові стандарти щодо права на здобуття освіти.
Розглянемо деякі з них.
- Загальна декларація прав людини, проголошена ООН 10 грудня 1948 року.
Стаття 26.
Кожна людина має право на освіту. Освіта повинна бути безкоштовною, хоча б початкова і загальна. Початкова освіта повинна бути обов’язковою. Технічна і професійна освіта повинна бути загальнодоступною, а вища освіта повинна бути однаково доступною для всіх на основі здібностей кожного.
Батьки мають право пріоритету у виборі виду освіти для своїх малолітніх дітей.
- Конвенція про права дитини – 1989 р. (ратифікована Постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року).
Стаття 2. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім’ї.
Стаття 23. Держави-учасниці визнають, що неповноцінна в розумовому або фізичному відношенні дитина має вести повноцінне і гідне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства.
Стаття 28. Держави-учасниці визнають право дитини на освіту.
- Конвенція ООН про права інвалідів 2006 р. ст.24 (ратифікована Постановою Верховної Ради України 16.12.09).
Стаття 5. Держави-учасниці визнають, що всі особи є рівними перед законом і мають право на рівний захист закону й рівне користування ним без будь-якої дискримінації. Держави-учасниці забороняють будь-яку дискримінацію за ознакою інвалідності й гарантують інвалідам рівний та ефективний правовий захист від дискримінації на будь-якому ґрунті.
Стаття 7. Діти-інваліди. Держави-учасниці вживають усіх необхідних заходів для забезпечення повного здійснення дітьми-інвалідами всіх прав людини й основоположних свобод нарівні з іншими дітьми. В усіх діях стосовно дітей- інвалідів першочергова увага приділяється вищим інтересам дитини.
Стаття 9. Виявлення й усунення перешкод і бар’єрів, що перешкоджають доступності, повинні поширюватися, зокрема: на будинки, дороги, транспорт й інші внутрішні та зовнішні об’єкти, зокрема, школи, житлові будинки, медичні установи та робочі місця.
- Саламанкська декларація про принципи, політику та практичну діяльність у сфері освіти осіб із особливими потребами (прийнята Всесвітньою конференцією з питань освіти осіб з особливими потребами 7-10 червня 1994 року):
Знову заявляємо про право на освіту кожної людини у тому вигляді, в якому воно зафіксовано в загальній Декларації прав людини 1948 р. і зобов’язуємо всесвітнє забезпечити це право для всіх, незважаючи на індивідуальні розбіжності.
Ми вважаємо й урочисто заявляємо про те, що особи, які мають особливі потреби в освіті, повинні мати доступ до навчання в звичайних школах, належить створити їм умови на основі педагогічних методів, орієнтованих у першу чергу на дітей з метою задоволення цих потреб. Звичайні школи з інклюзивною орієнтацією є найбільш ефективним засобом боротьби з дискримінацією за ознакою інвалідності та неповносправності.
Ми закликаємо міжнародне співтовариство схвалити навчання в інклюзивних школах, а також надати підтримку розвиткові освіти осіб з особливими потребами як невід’ємній частині всіх освітніх програм.
З вищенаведених міжнародних документів можна зробити висновки, що право на освіту є одним із основних прав людини. Право на освіту осіб з психофізичними порушеннями має гарантуватися без дискримінації чи будь- яких обмежень. Держава має визнавати принцип рівних можливостей у сфері початкової, середньої і вищої освіти для таких дітей, молоді і дорослих в інтегрованих структурах, а система спеціальної освіти повинна розвиватись в напрямку формування інклюзивної моделі освіти.
Сьогодні про організацію інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах ми можемо говорити мовою прийнятих нормативно-правових документів в Україні, які закріплюють державні гарантії щодо надання освітніх послуг дітям з особливими потребами. Це:
- Закон України «Про освіту» (Про внесення змін до законодавчих актів України з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу, 6 липня 2010 року № 2442-УІ). Згідно з внесеними в ньому змінами загальноосвітні навчальні заклади можуть створювати у своєму складі спеціальні та інклюзивні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами;
- Концепція розвитку інклюзивної освіти (затверджена Наказом МОН України від 01.10.2010 року № 912), в змісті якої визначені шляхи впровадження інклюзивної освіти.
- Постанова Кабінету Міністрів України про затвердження «Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» від 15 серпня 2011 року № 872.
- Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту 18.05.12 №1/9-384 «Про організацію інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах».
Інструктивно-методичний лист розроблено з метою реалізації Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 року № 872.
Передумовою у забезпеченні успішності навчання дитини з особливими освітніми потребами у загальноосвітньому навчальному закладі є індивідуалізація навчально- виховного процесу.
Оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими освітніми потребами здійснюється за критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів з порушеннями розвитку у системі загальної середньої освіти, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 13.04.2011 №329, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 травня 2011 р. за №566/19304. Оцінюванім навчальних досягнень учнів з розумовою відсталістю, зі складними вадами розвитку, які навчаються за індивідуальним навчальним планом і програмою, здійснюється за обсягом матеріалу, визначеним індивідуальною навчальною програмою.
- Указ Президента України від 16 грудня 2012 року №163/2011 «Про питання щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні».
- Нові соціальні Ініціативи Президента України: діти – майбутнє України (7 березня 2012 р.).
2.1. Забезпечення доступу кожної дитини до дошкільної освіти.
2.7. Забезпечення дітей з особливими потребами необхідними засобами реабілітації.
2.8. Забезпечення навчальною літературою спеціальних навчальних закладів для дітей з вадами зору.
3.3. Раннє виявлення і вчасна медико-соціальна реабілітація для дітей із вродженими вадами або із затримками розвитку.
- Рішення колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту країни від 01.03.2013 р. Протокол № 2/3-2 «Про впровадження інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах: реалії та перспективи».
- Указ Президента України № 344/2013 від 25 березня 2013 р. «Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року». В освіті дітей з особливими освітніми потребами:
розроблення методики раннього виявлення та проведення діагностики дітей з особливими освітніми потребами;
удосконалення мережі спеціальних навчальних закладів, створення нових моделей та форм організації освіти для осіб з особливими освітніми потребами;
відкриття дошкільних груп компенсуючого типу для дітей з особливими освітніми потребами, які проживають у сільській місцевості;
розширення практики інклюзивного та інтегрованого навчання в дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах дітей та молоді, що потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;
пріоритетне фінансування, навчально-методичне та матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів, що надають освітні послуги дітям і молоді з особливими освітніми потребами, забезпечення архітектурної, тран спортної та інформаційної доступності таких закладів для цієї категорії осіб.
- Наказ МОН України від 14 червня 2013 р. № 768 «План заходів, щодо забезпечення права на освіту дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі дітей-інвалідів»:
Забезпечити охоплення дітей-інвалідів дошкільного та шкільного віку різними формами навчання, позашкільною освітою відповідно до стану здоров’я, їх можливостей та здібностей.
Розробити перспективні плани розвитку мережі загальноосвітніх навчальних закладів з інклюзивним та інтегрованим навчанням з урахуванням контингенту дітей з особливими освітніми потребами.
Укласти угоди між спеціальними загальноосвітніми школами-інтернатами, навчально-реабілітаційними центрами та загальноосвітніми школами щодо надання консультативної роботи педагогічним працівникам та корекційно-реабілітаційної допомоги дітям з особливими освітніми потребами, які навчаються в класах з інклюзивним навчанням.
- Наказ МОН України від 23 липня 2013 року №1034 «Про затвердження заходів щодо впровадження інклюзивного навчання в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2015 року»:
Подавати департаменту загальної середньої та дошкільної освіти (Єресько О. В.) інформацію про стан їх виконання для узагальнення та інформування Адміністрації Президента України до 10 вересня щороку, починаючи з 2013 року.
Внести зміни до регіональних програм розвитку освіти щодо запровадження інклюзивного навчання у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах протягом 2013-2015 років.
Забезпечити проходження курсів підвищення кваліфікації педагогічними працівниками, які працюють з дітьми з особливими освітніми потребами в дошкільних, загальноосвітніх навчальних закладах.
Забезпечити організацію системної корекційно-реабілітаційної допомоги дітям з порушеннями психофізичного розвитку, які навчаються в групах/класах з інклюзивним навчанням у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах шляхом налагодження співпраці цих закладів з навчально-реабілітаційними центрами та спеціальними школами-інтернатами.
Забезпечити доступність (архітектурну, інформаційно-технічну, кадрове забезпечення, навчально-розвивальне середовище) навчальних закладів різних типів для дітей з порушенням психофізичного розвитку, у тому числі дітей- інвалідів.
Налагодити співпрацю з громадськими організаціями, із управліннями охорони здоров’я, соціального захисту з питань забезпечення права на освіту та соціальний захист дітям-інвалідам.
Організувати вивчення досвіду роботи навчальних закладів з інклюзивним навчанням, залучати до його висвітлення ЗМІ, видавництва.
Запровадити навчальну дисципліну «Основи інклюзивної освіти» у всіх вищих навчальних закладах, які здійснюють підготовку педагогічних працівників».
- ЛИСТ МОН України від 8 серпня 2013 №1/9- 533) «Про організаційно-методичні засади забезпечення права на освіту дітям з особливими освітніми потребами»:
У тісній взаємодії з ПМПК мають працювати визначені управлінням освіти і науки спеціальні або комбінованого типу дошкільні, опорні загальноосвітні з інклюзивними класами/групами навчальні заклади.
Зміст корекційно-розвиткових занять повинен бути спрямований на вирішення специфічних завдань, зумовлених особливостями психофізичного розвитку учнів, і реалізується через спеціально організовані групові та індивідуальні заняття за напрямками.
Обов’язковою умовою при складанні індивідуального навчального плану та індивідуальної навчальної програми є врахування висновків та рекомендацій ПМПК щодо вибору для дитини навчальної програми.
Розклад уроків для дітей з особливими освітніми потребами складається з урахуванням індивідуальних особливостей їх навчально-пізнавальної діяльності, динаміки працездатності протягом дня і тижня та з дотриманням санітарно-гігієнічних вимог.
Відмова у зарахуванні дітей з особливими освітніми потребами до загальноосвітнього навчального закладу за наявності рекомендації ПМПК та бажання батьків недопустима.
Аналіз вітчизняного законодавства та створення нормативно-правової бази щодо права дітей, які потребують корекції психофізичного розвитку, на освіту, свідчить про те, що інклюзивне навчання посідає особливе місце серед актуальних проблем освіти. Це в свою черіу спонукає українське суспільство до вирішення важливих питань щодо модернізації існуючої системи освіти в питанні запровадження інклюзивного навчання та до подальшої кропіткої праці.