Поради для батьків дитини з розладами аутистичного спектра

Створіть у родині атмосферу тепла та любові. Зробіть так, щоб дитина захотіла бути з батьками. Дитина має відчути, що світ сім’ї не є для неї загрозою, що тут її чекають та люблять, що тут панують радість та щастя. Звісно, в основі цього – глибинна робота батьків, адже зрозуміло, що дитина не хоче активно включатися у світ, де постійно чвари, крики, претензії та неприйняття.

Встановлюйте зоровий контакт. Для встановлення зорового контакту слід використовувати ті предмети, що справді цікавлять дитину. Це може бути їжа (каша, сік, цукерки), будь-які іграшки. Наприклад, під час годування: спершу необхідно сісти навпроти дитини так, щоб їй було зручно на вас дивитися. Ложку, наповнену улюбленою для дитини їжею, піднести до свого обличчя і чекати зустрічі поглядів. Після слід усміхнутися і сказати слово «їжа». За один прийом їжі можна встановити зоровий контакт близько тридцяти разів. Поступово дитина почне звикати, що після того, як вона дивиться у вічі, стається щось приємне.

Розширюйте сенсорний досвід дитини. Необхідно «насичувати тіло» різноманітними фізичними рухами (розвивати велику моторику, обіймати, гладити, лоскотати, брати на руки та підкидати), вводити в заняття ритмічні вправи, розширювати тактильний досвід через природні матеріали: ходити босоніж по траві, піску, землі, дати доторкнутися до гілочок, травички, відчути теплу та холодну воду тощо.

Розмовляйте з дитиною. Особливо на ранніх етапах розвитку мовлення. Показуйте та називайте їй різноманітні предмети вдома, пояснюйте дії дитини, а також свої. При цьому слід використовувати дуже прості фрази, супроводжувати слова жестами, старатися вимовляти всі слова приблизно з однією гучністю та в одному тоні. Слід створювати особливі умови для розвитку мовлення. Наприклад, якщо дитина підходить до шафи з іграшками і починає кричати, не потрібно одразу виконувати її бажання, навіть, якщо ви абсолютно впевнені, що в такий спосіб дитина просить свою улюблену машинку. Замість цього потрібно запитати: «Що ти хочеш? Скажи!», і, вдаючи нерозуміння, у питальній формі показувати на будь-які предмети в кімнаті, називати будь-які дії, тільки не те, що хоче від вас дитина. Це стимулюватиме розвиток її мовлення. Важливо, аби при цьому батьки показували дитині, що вони не перестали її любити такою, якою вона є, що вони не виконують її прохання не тому, що не хочуть, не тому, що сердяться на неї або вимагають від неї певних жертв, а тому, що спілкуватися без слів – неможливо і тільки за допомогою слів вона зможе пояснити свої бажання, досягти своєї мети.

Поради батькам щодо взаємин з дитиною з особливими освітніми потребами

       Дитина із особливими освітніми потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.

Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).

  Ніколи не жалійте дитину через те, що вона не така, як усі.

Даруйте дитині свою любов та увагу, однак не забувайте про інших членів родини, котрі її теж потребують.

 Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне ставлення і уявлення про свою дитину.

 Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими освітніми потребами – це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.

 Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.

 У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими освітніми потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.

 Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.

 Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.

 У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі.

 Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.

 Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.

 Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.

  Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

  Пам’ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до самостійного життя. Говоріть з нею про майбутнє.

Консультація для батьків дітей

з особливими освітніми потребами

«ПРИЙОМИ ФОРМУВАННЯ УВАГИ У ДІТЕЙ ІЗ ЗПР»

Батьки дітей із ЗПР часто стикаються з проблемою зосередження уваги дитини на якійсь одній діяльності і її утриманні. Нажаль, деякі з цих дітей можуть утримувати свою увагу на навчальному завданні впродовж усього лише 5 – 10 секунд. Чому ж так відбувається?

Увага є однією з основних умов, які забезпечують успішне засвоєння дитиною із ЗПР доступного для неї обсягу знань, умінь і встановлення контакту з дорослим. Якщо у дитини увага сформована недостатньо, то їй складно:

• навчитися наслідувати дії дорослого;
• діяти за зразком;
• виконувати словесну інструкцію.

Тому необхідно якомога раніше проводити роботу з розвитку уваги у дітей із ЗПР, але при цьому слід враховувати особивості дітей цієї категорії.

Отже, для дошкільнят із затримкою психічного розвитку характерним є:

• порушення довільної уваги, що зустрічається:

• при стомленні,
• за відсутності мотивації до навчальної діяльності;

• зниження концентрації уваги, що негативно позначається на процесі навчання:
• наявність труднощів під час зосередження на виконанні завдань ігрового або навчального характеру;
• підвищена виснажуваність, що проявляється в короткочасній продуктивності при виконанні завдань;
• неуважність, яка проявляється у постійному перемиканні уваги на різні об’єкти;
• зниження об’єму уваги – дитина утримує менший об’єм інформації, ніж той, на основі, якого можна ефективно розв’язувати ігрові або навчальні завдання;
• знижена вибірковість уваги, що утрудняє виділення мети діяльності та інші.

Перелічені особливості порушення уваги у дітей із ЗПР перешкоджають здійсненню ними розумової діяльності. Саме тому педагогам та батькам потрібно докласти максимум зусиль для розвитку довільної уваги у дошкільнят.

Для цього можна використовуються спеціальні ігри і вправи, які допоможуть зробити навчання малюків цікавим.

Ось деякі з них:

• “Що змінилося?”.

Хід гри. На стіл перед дитиною поставте 3 – 4 іграшки (потім їх кількість можна буде збільшити) і запропонуйте розглянути їх впродовж 10-15 сек., а потім попросіть дитину відвернутися або заплющити очі. Тим часом заберіть одну іграшку або поміняйте їх місцями. Коли дитина за вашим сигналом обернеться (або розплющить очі), запитайте її, що ж змінилося?

• “Четвертий зайвий”.

Хід гри. Запропонуйте дитині 4 предмети: 3 з них нехай будуть з однієї групи, а 1 – з іншої. (наприклад: ложка, виделка, тарілка, лялька). Запропонуєте дитині уважно подивитися і знайти, що ж тут зайве і чому?

• “Намалюй”

Завдання. На підготовленій розмальовці запропонуйте дитині розфарбувати великі кулі синім кольором, а маленькі – червоним.

• ” Знайди однакові”

Завдання. Запропонуйте дитині знайти на малюнку два однакові предмети.

• ” Вухо- ніс”.

Завдання. По команді “вухо” дитині треба вхопитися вказівним та великим пальцями за вухо, а по команді “ніс” – за ніс.

• “Гра з прапорцями”.

Завдання. Коли ви піднімете червоний прапорець, дитині треба підстрибнути, коли зелений – плеснути в долоні, синій – крокувати на місці.

• «Виклади фігури за поданим зразком».

Завдання. Дайте дитині зразок з 3-4 геометричних фігур, намальований на окремому аркуші. Їй треба викласти такий самий візерунок, спираючись на зразок, із запропонованих фігур.

Ускладнити завдання можна шляхом збільшення кількості фігур або варіацією частоти повторів фігур.

• “Будь уважний!” (Зоопарк).

Завдання. Можна виконувати у вигляді фізичної розминки під музику. Дитина має виконувати рухи відповідно до команди дорослого: «зайчики» – стрибати; «конячки» – бити «копитом об підлогу»; «раки» – задкувати; «птахи» – бігати, розкинувши руки; «лелеки» – стояти на одній нозі.

• Також ви можете з дитиною:

• розфарбовувати за зразком,
• штрихувати в певному напрямі,
• викладати з рахункових паличок предмети за зразком.

Основна умова, якої необхідно дотримуватися батькам, розвиваючи увагу дітей – це систематичний характер занять. Найголовніше в таких заняттях – зацікавленість дорослих, їх увага до самої дитини, її успіхів і досягнень.

Поради для батьків “Як розвивати увагу дітей із ЗПР дошкільного віку під час занять”.

1. Займаючись з дитиною, обов’язково проявляйте свої емоції: посміхайтеся, дивуйтеся, проявляйте цікавість, захоплення.

2. Залучайте дитину до різних видів діяльності, показуючи позитивні сторони тієї або іншої діяльності.

3. Під час виконання навчальних завдань розмовляйте з дитиною у вигляді покрокових інструкцій – це допоможе малюкові цілеспрямовано керувати своєю увагою.

4. Для занять із дитиною треба виділити постійне місце – це налаштовує дитину на роботу, сприятиме формуванню у неї уважності, посидючості, привчатиме до праці.

5. У кімнаті в цей час не повинно бути відволікаючих подразників.

6. Підібраний Вами наочний та ігровий матеріал для занять має бути яскравим.

7. Важливою умовою підтримки уваги є позитивний психічний стан дитини, адже стомленій дитині дуже важко зосередитися.

8. Щоб дитина вчилася довільно управляти своєю увагою, її потрібно просити більше міркувати вголос.

9. Після виконання завдання корисно обговорити хід його виконання дитиною та кінцевий результат.

10. Необхідним для розвитку уваги малюка є похвала та підбадьорювання за щонайменші успіхи.

11. Якщо ви відчуваєте, що дитина втомилася, дайте їй відпочити після виконання чергового завдання або перемкніть її увагу на інший вид діяльності.

Шановні батьки, будьте терплячими з дитиною, уважними до неї під час занять. І у вас усе вийде!